ЦЕНТРАЛЬНА серозна хоріоретинопатія
Центральна серозна хоріоретинопатія - захворювання, що зустрічається в основному в осіб молодого віку і призводить до тимчасового погіршення зорових функцій.

Як правило, воно протікає сприятливо і закінчується повним відновленням зору. Проте в деяких випадках патологічний процес переходить у хронічну форму, що приводить до значних функціональних розладів (втраті гостроти зору, погіршення центрального поля зору і порушення кольоросприйняття). Крім того, хронічна форма центральної серозної хоріоретинопатії може ускладнюватися розвитком субретинальной неоваскуляризации, лікування якої залишається досі вкрай важкою проблемою. Адекватне динамічне спостереження і при необхідності лікування - запорука тривалого збереження зорових функцій у цих пацієнтів.

Етіологія

Основний прояв центральної серозної хоріоретинопатії - гостро виникає відшарування нейросенсорної частини сітківки в макулярній зоні. Центральної серозної хоріоретинопатії страждають переважно чоловіки молодого та середнього віку: за деякими даними, співвідношення чоловіків і жінок становить 8: 1 [4, 8]. До основних факторів, які можуть сприяти виникненню або загостренню патологічного процесу, в даний час відносять емоційний стрес, терапію стероїднимипрепаратами і вагітність [1, 3]. Однак у більшості випадків причина захворювання залишається невідомою, у зв'язку з чим деякі автори визначають дане патологічний стан як ідіопатичну центральну серозну хоріоретинопатії [2, 6]. На сьогоднішній день до кінця не ясно, чи пов'язана центральна серозна хоріоретинопатія з підвищеною проникністю хоріоідальних судин Іліс первинним ураженням пігментно го епітелію сітківки.

Скарги

При типовій центральної серозної хоріоретинопатії (цю форму захворювання ще називають класичною) пацієнти скаржаться на різко виник шиї затуманення зору (некото рие хворі відзначають прямий зв'язок з емоційним стресом), появле ня напівпрозорого плями, умень шение розмірів (мікропсіі) і ис каженіе форми розглянутих предметів (метаморфопсії). Також хворі відзначають порушення кольорово сприйняття. Гострота зору знижуючи ється до 0,8-0,5 і в більшості слу чаїв може бути поліпшена при по потужності слабкою гіперметропіческой корекції (часто до 1,0). У придушене ющем кількості випадків зміни носять односторонній характер.

Діагностика

Основними інструментальними ме методами діагностики центральної се розное хоріоретинопатії є біомікроскопія сітківки на щеле виття лампі за допомогою асферичних лінз високою Діоптрійність, опти Центральна серозна хоріоретинопатія Центральна серозна хоріоретинопатія - захворювання, встречаю- щееся в основному в осіб молодого віку і призводить до часів- ному погіршення зорових функцій. Як правило, воно протікає сприятливо і закінчується повним відновленням зору. Од- нако в деяких випадках патологічний процес переходить у хрони- ческую форму, що приводить до значних функціональних розладів (втраті гостроти зору, погіршення центрального по- ля зору і порушення кольоросприйняття). Крім того, хронічна форма центральної серозної хоріоретинопатії може осложнять- ся розвитком субретинальной неоваскуляризации, лікування якої залишається досі вкрай важкою проблемою. Адекватне динами- ческое спостереження і при необхідності лікування - запорука длітельно- го збереження зорових функцій у цих пацієнтів. При біомікроскопії сітківки виявляється відшарування нейроепітелія у вигляді округлої форми промінірующій вогнища, що має дисковидную форму і нечіткі межі.

Відшарування нейросенсорної частини сітківки може супро дочекатися відшаруванням пігментного епітелію, кото раю на відміну від серозної відшарування нейроепіте лія має куполоподібну форму (більше про мінує) і чіткі контури. Іноді при біо мікроскопії вдається точно локалізувати зону локального дефекту пігментного епітелію. При виконанні оптичної когерентної Томо графії виявляється відшарування нейроепітелія (чим раніше від початку заболева ня виконано дослід вання, тим вона більше по висоті) і - в деяких випадках - пігментного епітелію. Контур пігмент ного епітелію під відшарованої нейросенсорної ча стю сітківки, як правило, рівний. У більшості випадків субретинальної жид кістка виглядає абсолютно прозорою, але вона може бути і каламутною. Крім того, на задній по верхности відшарованого нейроепітелія можуть по являтися точкові преципітати.

При проведенні флюоресцентної ангіографії можливе виявлення двох основних варіантів па -тологіческіх картини: за типом «світиться фари» або за типом «серпанок». У першому випадку в ранній ар теріовенозной фазі з'являється зона яскравою гіпер флюоресценції («точка» просочування внаслідок дефекту пігментного епітелію), яка ближче до пізніх фазах поступово збільшується в разме рах, зберігаючи при цьому округлі обриси.

Ця картина нагадує поступово наближаю щийся здалеку джерело світла (наприклад, яскраво світиться в темряві автомобільну фару). У другому випадку барвник, викликаючи свічці ня в «точці» просочування в ранній артеріове нозной фазі, продовжує надходити під відшарований ний нейроепітелія сітківки. Поширюючись у рідини, що заповнює субретінальной про странство, він створює на пізніх фазах ілюзію поднимающегося вгору диму.

Лікування центральної серозної хоріоретинопатії

Оскільки у більшості хворих спостерігає ся спонтанне прилягання відшарування нейросен бур'янистої частини сітківки, то в переважній коли честве випадків центральна серозна хоріореті нопатіей не вимагає ніякого лікування. Можливе призначення діуретиків для прискорення резорб ції субретінальной рідини, хоча реальних доказів ефекту такого виду терапії не існує. До недавнього часу в нашій країні для ле чения центральної серозної хоріоретинопатії дуже активно застосовували кортикостероидную терапію, в основному у вигляді субкон'юнктіваль них ін'єкцій. Однак це абсолютно противо показано, оскільки будь-який вид стероїдної ті рапии, як уже зазначалося вище, може спосіб ствовать виникненню даного захворювання. На тлі використання субкон'юнктивально ін'єкцій кортикостероїдів може спостерігати ся короткочасний позитивний ефект, але таке лікування призводить до пролонгації часу закриття дефекту в пігментному епіте лии сітківки, а отже, сприяє пе реходу захворювання в хронічну форму. Кро ме того, більш тривале існування актив ної «точки» просочування, що супроводжується відшаруванням нейроепітелія сітківки, посилює ризик появи субретинальной неоваскулярі зації, лікування якої є вкрай слож іншої завданням. При збереженні активного просочування бо леї чотирьох місяців може бути застосоване ла зерно лікування (при рецидивуючому перебігу центральної серозної хоріоретинопатії термін очікування допустимо скоротити до двох місяців). Лазерна коагуляція «точки» просочування так само виконується і в більш ранні терміни, якщо в силу характеру професійної діяльно сті пацієнту необхідно негайне віднов новление зорових функцій. У той же час не обходимо розуміти, що лазерне лікування толь до вкорочує час існування відшарування нейросенсорної частини сітківки, але не покращує гостроту зору у віддалені терміни в порівнянні з лікувалися очима. Вплив полягає в коагуляції ак тивної «точки» просочування і спрямоване на закриття дефекту в пігментному епітелії сет чатки. Використовуються аргонові лазі ри з довжиною хвилі 488-514 нм, що дають випромінювань ня в синезеленого частини спектру, твердотільні лазери на алюмоітрієвому гранаті з подвоєною частотою (довжина хвилі зеленої частини спектра - 532 нм) і діодні (довжина хвилі випромінювання в ин фракрасной частини спектра - 810 нм) лазери. Перед проведенням лазерного лікування в обя зательно порядку виконують флюоресцентную ангіографію, яка дозволяє точно визна лити локалізацію дефекту в пігментному епіте лии сітківки. При наявності «точки» про сачіванія в межах фовеолярной аваскуляр ної зони від лазерної коагуляції краще воздер тулитися. На зону, відповідальну за патологічну проникність, наносять кілька опіків (діа метр плями - 200 мкм, тривалість імпульсу - 0,2 с). Потужність починають підбирати з 80 мВт, поступово її збільшують з кроком 10-20 мВт до досягнення бажаного результату. Коагулят ти повинні мати низьку або середню интен сивність і призводити до утворення злегка за метного сіруватого вогнища в області дії. Використання більшої потужності впливу і меншого діаметра плями підвищує ризик пров фораціі мембрани Бруха (KWL Bruch) і спо собствует появи субретинальной неоваску ляризации [1, 7, 9]. Необхідно пам'ятати, що після проведення лазерної коагуляції пацієнти потребують тща тельном динамічному спостереженні, оскільки даний вид лікування, як уже згадувалося ви ше, може ускладнюватися розвитком субретіналь ної неоваскуляризации. Тому протягом пер вих шести тижнів після виконання лазерного лікування доцільно використовувати тест амслена ра (М. Amsler) як спосіб самоконтролю, облада ющий досить високою чутливістю в плані виявлення початкових змін при раз вітіі хориоидальной неоваскуляризации. Досить швидке спонтанне зворотне раз витие патологічних змін і восстановле ня гостроти зору при центральній серозної хоріоретинопатії призводять до того, що в частині випадків захворювання залишається діагностований ним (особливо при екстрафовеальном располо жении змін) або виявляється ретроспектив але як випадкова знахідка. Враховуючи особливості клініки та відсутність у більшості випадків не обходимо в лікуванні, дану ситуацію з діаг ностики центральної серозної хоріоретінопа тії навряд чи можна вважати фатальною, на відміну від таких захворювань сітківки, як діабетична ретинопатія або вікова макулярна Деген рація. У той же час відзначається явна тенденція до збільшення питомої ваги хронічної фор ми центральної серозної хоріоретинопатії, до торая здатна приводити до значної втрати гостроти зору і погіршення центрального поля зору, а також набагато частіше ускладнюватися розви тием субретинальной неоваскуляризации. Всі пе перерахованих вказує на необхідність улуч шения якості діагностики цього достатньо поширеного захворювання.

Пацієнти, що страждають центральної серозної хоріоретинопатії, як правило, молоді, професійно активні люди, які через своєї трудової діяльності мають вкрай мало часу. При появі зорових розладів вони часто звертаються не до офтальмолога поліклініки - великі черги і труднощі із записом на прийом не дозволяють їм в стислі терміни отримати консультативну допомогу, - а до фахівців оптик. Тому оптометристам необхідно дуже уважно розпитувати пацієнтів, у яких не вдається добитися високої гостроти зору за допомогою оптичної корекції або спостерігається зміна рефракції у бік гіперметропії в порівнянні з попередніми даними, і за наявності відповідних скарг направляти їх на обстеження до лікаря....

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter